10 ФАКТІВ ПРО ГЕНІАЛЬНОГО АВІАКОНСТРУКТОРА ІГОРА СІКОРСЬКОГО

Нещодавно, 26 жовтня були роковини смерті Ігоря Сікорського.
Дякуємо 5.ua за  виділення 10 фактів з цікавого і багатого на пригоди життя авіаконструктора. 

1. У 19 років Сікорський почав конструювати справжні літаки. А вже у 20 студент Київського політеху Ігор Сікорський розробив і побудував свій перший вертоліт. 

 2. Батько, Іван Сікорський – відомий психіатр, психолог і педагог, професор Київського універ­ситету св. Володимира (нині ім. Тараса Шевченка), був одним із фунда­торів нового напряму досліджень у галузі дитячої психології та психопатології.

 3. У 1919 році Ігор Сікорський мігрував до США, де його ніхто не чекав. Декілька років він перебивався випадковими підзаробітками. Втім, у 1923 році він створив групу із колишніх співвітчизників, причетних до авіації. Саме вони проклали фундамент фірми Sicorski Air Engineering. 

 4. Його літак-велетень – Ілля Муромець (1913) став світовим рекордсменом у вантажопідйомності. Також Сікорський сконструював перший в США літак-амфібію. 

 5. В Америці авіаконструктор створив 15 типів літаків і в світовому масштабі уславився як "батько вертольотобудування".

 6. Гелікоптери Сікорського марки S 1941 року були прийняті на озброєння Збройними силами Америки. 

 7. Крім конструювання Сікорський писав релігійно-філософські книги і брошури. Які експерти відносять до найбільш оригінальних творів російської закордонної богословської думки. 

 8. За життя отримав понад 80 різних нагород, призів та дипломів. Серед яких почесна медаль Джона Фріца за науково-технічні досягнення в галузі фундаментальних й прикладних наук. 

 9. У центрі Києва збудований дім Сікорського. Саме у дворі цього будинку створював і випробовував свої перші вертольоти Ігор. З 1980 року будинок перебуває в аварійному стані. 

10. Після Другої світової його фірма Sicorski Air Engineering стала провідним виробником вертолітної техніки за кордоном.

Триває виставковий проект "НАШ СІКОРСЬКИЙ"

Уперше в Україні, на Батьківщині славетного авіаконструктора,  відкрита експозиція, котра масштабно представить життєвий шлях та професійні досягнення Ігоря Сікорського київського й американського періодів.

У проекті будуть продемонстровані унікальні експонати й документи, передані Музею української діаспори Igor I. Sikorsky Histоrical Archive та віднайдені в київських архівах, створені спеціально для проекту та надані найкращими українськими авіамоделістами моделі літальних апаратів Сікорського. В експозиції будуть відтворені куточки київського помешкання та майстерні геніального киянина, а також фрагмент його американського кабінету.

Перша зала експозиції представить київський період життя та діяльності Ігоря Івановича. Тут буде створено куточок київської квартири Сікорських початку ХХ ст., демонструватимуться унікальні сімейні фотографії, архівні документи та плакати на авіаційну тематику того часу. 

Центральна зала експозиції буде присвячена основним здобуткам геніального авіаконструктора. В ній глядачі зможуть побачити куточок київської майстерні та масштабну модель літака БіС-2 Ігоря Сікорського, на якому він вперше злетів у небо. Найкращі українські авіамоделісти представлять в цій залі стендові моделі літаків та гелікоптерів Сікорського. Тут демонструватимуться рідкісні світлини, плакати та біографічний фільм, в якому звучить голос геніального конструктора. 

"Це грандіозний проект, яким ми віддаємо шану нашому славетному співвітчизнику. Сікорський втілив найсміливіші мрії, які він виношував хлопчиком на українській землі. Діяльність Сікорського змінила хід всесвітньої історії. І ми горді, що його славетний шлях розпочався в Києві" - говорить директор Музею української діаспори Оксана Підсуха.

Проект "Наш Сікорський" здійснений завдяки підтримці та за участі Міжнародного благодійного фонду світових українців "Діаспора", ВАТ "Аеропракт", ГО "АОПА України", "Kyiv Scale Models Fest", Державного політехнічного музею при НТУУ "КПІ", інноваційної екосистеми "Sikorsky Chаllenge", Національної наукової медичної бібліотеки України та Національного військово-історичного музею України.

Символізм: коди сучасності

22 жовтня о 19.00 в Музеї української діаспори відбудеться відкриття виставкового проекту сучасних українських художників "Символізм: коди сучасності". 

Триватиме проект з 22 жовтня до 19 листопада 2018 року.

Учасники проекту: Петро Бевза, Володимир Бахтов, Тетяна Бахтова, Олег Денисенко, Микола Журавель, Олексій Малих, Олексій Анд.

Куратор проекту: Світлана Стоян - доктор філософських наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, директор Арт-центру «Альтер Его», член НСХУ.

Інформаційний партнер проекту - Арт-центр "Альтер Его".

Нижче подаємо концепцію проекту, написану його куратором Світланою Стоян:

"Мистецтво завжди намагається зазирнути за завісу наявного, осягнути приховані сенси й знайти відповіді на запитання, що одвічно бентежать людину, яка знаходиться у безперервному пошуку.
Міметичне відображення дійсності не може нам у повній мірі дати відповідь на питання: «Хто ми, звідки прийшли й куди йдемо», що залишилось відкритим і для символістських пошуків великого мрійника Поля Гогена. Не дивно, що і сучасні митці, намагаючись осягнути підвалини свого існування, все частіше звертаються до безмежних можливостей символу, що у своїй багатогранності й невичерпності здатен як відкривати, так і приховувати закодовані в ньому сенси.
Минуле й теперішнє перегукуються – сучасність народжує все нові й нові символічні інтенції, що наповнюють твори знаних українських митців багатозначними, знаково-архетипічними образами, які вибудовують спіраль нової історії про вічне повернення до своїх витоків.
        Архаїчні силуети, гра об’ємів і форм, космічна міфологема образів наповнюють роботи Миколи Журавля багатогранним символічним звучанням, що вибудовує місток між минулим і сьогоденням, актуалізуючи прадавні символи у просторі сучасності. Сакрально-символчні ідоли Гватемали, завдяки яким ми відчуваємо дух екзотичної культури індіанців майя, проступають у роботах Олексія Малиха і нагадують мовчазних свідків колишньої величі й могутності. Медитативно-містичні образи Петра Бевзи ніби розчиняють простір і час, спрямовуючи наш погляд на вічне й трансцендентне.            Ми немов блукаємо по борхесівському лабіринту «Саду стежок», осягаючи багатовимірність існуючих перспектив і символічну багатозначність того, що приховано за завісою видимого. У містерію античних ритуалів занурюють нас символічні узагальнення Володимира та Тетяни Бахтових, в роботах яких ніби оживають боги та герої Давньої Греції, вкотре актуалізуючи сакральні міфологеми. Авторську візуальну енциклопедію символів створює у своїх унікальних графічних творах Олег Денисенко, що віртуозно поєднує багатоманітні коди різних культур із власним художнім баченням і неповторною стилістикою, завдяки чому з’являються гротескно-романтичні образи мрійників, диваків, пошуки яких виходять далеко за межі буденності. В асоціативно-символічні мандри спрямовуються наша уява завдяки зануренню у твори Олексія Анда, який завдяки об’ємним інсталяціям, що органічно вписані в живописне полотно картини, максимально розширює коло можливих асоціацій. Образи Стіва Джобса, Миколи Амосова та Сергія Параджанова відходять від принципу лише міметичної схожості, виводячи глядача на рівень глибоких символічних узагальнень.
Таким чином простір виставки «Символізм: коди сучасності» перетворюється на своєрідне місце зустрічі проявленого із утаємниченим, свідомого та позасвідомого, архаїчного та інноваційного".

Shapes of Freedom. Форми свободи

З 15 жовтня 2018 року у Музеї української діаспори  відкрито арт-проект сучасних українських художників Віри Бланш (Vera Blansh Khandusenko) та Євгена Хандусенка (Євген Хандусенко (Eugen Khandusenko)) “Shapes of Freedom. Форми свободи” (куратор Марія Хрущак). У виставковому просторі музею творчий тандем представить живопис, фотосерії та інсталяції, створені під впливом водночас вічних та актуальних роздумів – чи співзвучні наші уявлення про свободу європейським? Що нас відрізняє? Що може заважати нам стати частиною цивілізованого світу?

Сучасний художник знаходиться між вірою у власну свободу вибору та свободою як основою європейської цивілізації. У пошуках своїх власних “Shapes of Freedom” Віра Бланш та Євген Хандусенко творчо осмислюють традиційні для європейської культури візуальні образи («Мона Ліза», «Свобода, яка веде народ» з відомої картини Ежена Делакруа), доповнюючи їх незвичними об’єктами, серед яких, наприклад, «скляні ємкості із українським чорноземом», які, на думку авторів арт-проекту, «метафорично відображають розділену Україну». Такі парадоксальні на перший погляд поєднання (а автори проекту підготували їх немало), неодмінно підштовхнуть глядача до своїх власних роздумів та оцінок.

Виставковий проект “Shapes of Freedom” (“Форми свободи”) триватиме з 15 по 20 жовтня 2018 року в Музеї української діаспори за адресою: Київ, вул. Московська 40 б.

 Вартість квитка з 16 жовтня – 25 грн. (пільговий – 10 грн.)
Телефон для довідок: 0442806418

Кілька слів про життя Тодося Осьмачки

Тодось Осьмачка  — видатний український письменник, поет, прозаїк, перекладач.

Ранні роки

Народився Тодось Осьмачка 4 (16) травня 1895 року в селі Куцівка на Черкащині в родині сільського робітника Степана, який працював у маєтку поміщика Терещенка, а потім самотужки здобув фах і славу хорошого ветеринара. З великого гурту своїх дітей батько спромігся дати середню освіту лише найстаршому синові — Тодосю. Вищу Осьмачка здобував уже самотужки. Замолоду Осьмачка вчителював у народних школах. Під час світової війни за свою поему «Думи солдата» був відданий під військово-політичний суд. Але революція внесла свої корективи. З 1920 року він інструктор з підготовки робітників освіти в Кременчуку. Навчається в Київському Інституті народної освіти (так тоді звався університет). У студентські роки почалася його участь у літературному житті. Спершу він був членом Асоціації Письменників (АСПИС), яку очолював Микола Зеров, а потім «Ланки» (МАРС), до якої входили Г.Косинка (найближчий товариш Осьмачки), Б.Антоненко-Давидович, Є.Плужник, В.Підмогильний.

Перші літературні твори

Перша збірка поезій Т.Осьмачки «Круча» з’явилася друком 1922 року, засвідчивши «може, одну з найнадійніших сил», писав С.Єфремов у «Історії українського письменства». Її відзначала глибина образності, блискуча народна мова та епічний стиль дум. 1925 року виходить друга книжка поезій — «Скитські вогні», яку можна було б назвати гімном українському степові.

Творчість

Осьмачка Теодосій Степанович – автор збірок „Круча” (1922), „Скитські вогні” (1925), „Клекіт” (1929), „Сучасникам” (1943), поеми „Поет” (1947,1954), „Китиці часу” (1953), „Із-під світу” (1954), трьох повістей: „Старший боярин” (1946), „План до двору” (1951), „Ротонда душогубців” (1956).

Поет прагне образно простежити історичний шлях України — пройти «по шляху віків» і таким чином усвідомити, куди ж летить нове століття, і як буде стелитися доля українського народу. Поета огортають тривожні передчуття нових кривавих збурень, які зачаїлися в ідилічних пейзажах. Та він зберігає віру в можливість утримання рівноваги завдяки утвердженню сильного «Сьогодні». Однак те «сьогодні» накочується на нього страшними звістками із рідного села Куцівки від батька, який просить чим-небудь допомогти, бо в селі голод, а вози з мертвими риплять сільськими дорогами, як журавлі. Осьмачка-студент також голодний і обдертий, з мізерним заробітком за вчителювання в одній із київських шкіл, вимітає цвілі крихти хліба з шухляд, і прагне виповісти гірку пісню рідного села:

А ті ж крихти, в ногах живі,
З стола небес
Хай рідний вітер на папір
Мені зідме!

Разом із побратимами з «Ланки» Тодось Осьмачка поділяє біль і тривогу за долю українського села. Любить і поважає Павла Тичину, щоправда не раз дорікаючи йому за незрозумілі компроміси. Радить «взяти у торбину запасу та ходити по селах, а потім уже комінтерн воспівати. А то добре, сидівши в Києві, обклавшись книжками, бути революціонером». На останній закид Тичина образився. Можливо й через те, що Тодось Осьмачка дорікав йому за помітне «позичання» в нього образів. 1922 року Тичина записав: «Осьмачку не люблю. Хай собі він буде геній, а не я — не в тім річ».

Останньою книгою Осьмачки, яка була надрукована в підрадянській Україні, була збірка «Клекіт» (Київ, 1929). Вона побачила світ у розпал підготовки процесу над українською інтелігенцією — Спілкою Визволення України, коли ідеологічний прес затискав індивідуальну свободу творчості, до абсурду були розпалені літературні суперечки.

У цій збірці Осьмачка друкує вірш «Деспотам», в якому звертається до закутого в ланці, працьовитого свого народу, який годують у казармах на заріз і чию працю забирають «розбоєм в білий день», передрікає йому падіння «під кригу ланцюгів» і спів «присмаглими губами чужих пісень із городів». Осьмаччині книжки підтвердили прогноз Сергія Єфремова про нього, як про «одну з найнадійніших сил» серед тодішнього літературного молодняку. Після Шевченка, він вище за будь-кого іншого підняв у поезії могутній і трагічний образ українського селянства, що було найбільшою рушійною силою революції, а потім стало найбільшою її жертвою… Цій трагедії він надав космічних вимірів.

На творчість Феодосія Степановича Осьмачки значно вплинув символізм і експресіонізм. У пізніх поетичних збірках помітно вплив неоромантизм. У своїх творах Феодосій Степанович Осьмачка особливу увагу приділяв українським народним традиціям, етнографії.

З життя

У 1930 році ще вийшов друком Осьмаччин переклад Шекспірового «Макбета», а поему «Дума про Зінька Самгородського» так і не була надрукована. Пізніше вона ввійшла до збірки «Сучасникам» (1943). Тим часом криваві тридцяті роки вже забрали перших близьких друзів поета — Григорія Косинку, Дмитра Фальківського, Валеріана Підмогильного. Хвиля доносів у вигляді літературно-критичних статей затаврувала й самого Осьмачку: «ворог народу», «бандит». Він розумів, що на нього чекає трагічна доля його друзів. Рятуючись від репресій, Осьмачка пробирається на Поділля, маючи намір нелегально перейти через польський кордон. Його заарештовують і відправляють під конвоєм аж у Свердловськ, але дорогою Тодось Степанович втікає і знову прямує на Поділля з тим самим наміром. Цього разу його відправляють в тюрму за звинуваченням у шпигунстві.

Очікуючи цілком ймовірну кулю в потилицю, Осьмачка приймає останнє рішення — боротися далі, але «не засобом сили, а засобом слабості» і симулює божевілля. Його переводять в психіатричну лікарню в Києві. Усю моторошність тієї ситуації пізніше він змалював у повісті «Ротонда душогубців» (1956).

1943 року у Львові він видає свою четверту книжку «Сучасникам». 1944 року Осьмачка пише повість «Старший боярин» — першу світлу книгу, позбавлену страшних картин пекельного та жорстокого життя. Однак лише через рік поет повертається у «прокляті роки» у поемі «Поет», сповненої особистісними враженнями й переживаннями круговерті репресій. 1947 року поема на 23 пісні вийшла в світ у чудовому мистецькому оформленні художника М.Дмитренка з присвятою «Пам’яті єдиного мойого друга і найблагороднішої людини між людьми, мені знаними, мойого батька Степана Осьмачки».

У 1953 році вийшла збірка «Китиці часу», де було зібрано вірші 1943—1948 рр. Після цього письменник ще активніше працює у жанрі прози: повість «План до двору» (1951), книжка «Ротонда душогубців» (1956), перекладає О.Уайльда і У.Шекспіра, виступає з есеїстичними роздумами про Шевченка й природу мистецької діяльності. Однак нерозуміння земляків-критиків, глуха й байдужа читацька аудиторія, до якої апелював Тодось Осьмачка в надії зібрати кошти на видання своїх творів, посилювали відчай і безвихідь письменника. У своїх мандрівках по світу він ніколи не зупинявся, переслідуваний, немов хворобою, страхом розправи над ним агентами КДБ. Переїхавши з Німеччини до США Тодось Осьмачка прагне зосередитися на творчих справах. Часто виступає перед українськими громадами, та страх і підозри змушують його знову зриватися з місця, й переїжджати від країни до країни.

Останні роки життя

6 липня 1961 року на одній з вулиць Мюнхена він упав під ударом нервового паралічу. Стараннями друзів його літаком перевозять до США і кладуть на лікування в психіатричну лікарню «Пілгрім Стейт Госпітал» поблизу Нью-Йорка. Та вийти з госпіталю хворому поетові, який вимріював нову збірку поезій і афоризмів «Людина між свідомістю і природою», не судилося.

7 вересня 1962 року на 67 році життя Тодось Осьмачка помер.

Тодось Осьмачка. Мій дух стемнів

Мій дух стемнів, але ще, знай,
я чути арфи не оглух,
і звуки сиплються нехай
у мовчазну жадібність вух.
І як надія в серці є,
то знов відчує силу чар,
і скотиться сльоза й заллє
у мізку розпачу пожар.

Та радости в гру не пусти,
а хай гуде понурий гук,
щоб я, заплакавши, вже стих,
аби не луснути від мук.
І дум, безсонниць, — досхочу,
і порятунку не найду,
тому, співаче, дай плачу,
а то я нагло пропаду!

Тодось Осьмачка (1895 — 1962) Україна - США. 

Талісман Сікорського: екскурсії-квести

З 6 жовтня запрошуємо всіх охочих на оновлену екскурсію-квест "Талісман Сікорського", яка відбуватиметься щосуботи та щонеділі з 14.00 до 15.00 в Музеї української діаспори в просторі виставки "Наш Сікорський".

Програма розрахована на дорослих та дітей (віком від 5 років). Протягом екскурсії учасники дізнаються про київський та американський періоди життя видатного авіаконструктора Ігоря Сікорського, побачать відтворені куточки його київського помешкання та майстерні, моделі найвідоміших літаків і гелікоптерів, створених ним в різні періоди, а також зможуть переглянути унікальний фільм з голосом самого Сікорського за кадром. 

По завершенню екскурсії кожен учасник отримає квестові завдання для пошуку талісману Сікорського - його "щасливого" капелюха. Виконані завдання та правильно складений код допоможуть знайти капелюх, а потім навіть сфотографуватися в ньому на удачу.
За бажанням діти (від 5 до 7 років) також зможуть взяти участь у майстер-класі по складанню й оздобленню дерев`яної 3-d моделі міні-гелікоптера. 

Смачним доповненням екскурсії-квесту стане відвідання кавового куточка в музеї, де учасникам запропонують скуштувати серед іншого особливий чай "Політ із Сікорським".


Вартість участі в екскурсії-квесті - 50 грн.Вартість участі в майстер-класі - 50 грн.

Коли ж вони відбуватимуться: 

06 та 07 Жовтня, 14:00–15:00
13 та 14 Жовтня, 14:00–15:00
20 та 21 Жовтня, 14:00–15:00
27 та 28 Жовтня, 14:00–15:00. 

А також всі наступні суботи та неділі листопада й грудня. 

Посилання на сторінку Музею ТУТ

Наша адреса - Київ, вул. Московська, 40 Б

А дістатися до нас можна - автобусами №55, №62 та тролейбусом №38 (до зупинки "Кінотеатр "Зоряний").